Замовити дзвінок
Звоните в Киев
Киев
Здоров’я від А до Я
Здоровий спосіб життя
29.01.2014
Текст підготовлено: Алена Кондратенко
Функціональна диспепсія

диспепсия 

Визначення поняття (що це?)

Причини

Механізми виникнення та розвитку (патогенез)

Клінічна картина (симптоми та синдроми)

Діагностика

Лікування

До яких лікарів звертатись

Джерела
 

 

Визначення поняття

Фунціональні розлади шлунку (функціональна диспепсія - ФД) зустрічається переважно у осіб молодше 25 років, але може зустрічатися і в старішому віці. У жінок ФД зустрічається в 1,5-2 рази частіше за чоловіків.

Поширеність складає від 1,5% до 58,8% серед хворих із захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Особливі види (аерофагія, неврогенна, звична блювота) зустрічаються відносно рідко. Вони характерніші для жінок з істероїдним типом психіки.

ФД - це симптомокомплекс, що включає больовий синдром, відчуття переповнювання у верхній частині живота після їжі, зазвичай супроводжуються іншими диспепсичними симптомами (нудота, блювота, печія, відрижка) за відсутності морфологічних і метаболічних змін.

Діагноз може бути встановлений за наявності вказаних симптомів впродовж 12 місяців, загальною тривалістю не менше 12 тижнів (3 місяці).

Повернутись до змісту

 

 

Причини захворювання 

Виділені такі причини розладу при ФД:

1. Порушення гастродуоденальної моторики:

а. послаблення моторики антрального відділу шлунку з подальшим уповільненням евакуації з шлунку (гастропарез);

б. порушення антродуоденальної координації;

в. розлади ритму перестальтики шлунку (тахігастрія і брадигастрія);

г. порушення акомодації шлунку (здібності проксимального відділу шлунку розслаблятися після їжі).

2. Підвищення чутливості рецепторного апарату стінки шлунку до розтягування (вісцелярна гіперчутливість).

3. Порушення нейроендокринної регуляції - гормонально активні поліпептиди (субстанція Р, холецистокінін, серотонін, простагландини та ін.) впливають на клітинні рецептори і на симптоми болю, диспепсичні прояви і психічну дезадаптацію.

4. Генетичні чинники і вплив зовнішнього середовища можуть призводити до порушення психосоціального статусу і в зв'язку з цим викликати функціональні гастроінтестинальні розлади.

5. Зв'язок з інвазією H. Pylory (роль остаточно не доведена).

Повернутись до змісту

 

 

Механізми виникнення і розвитку захворювання (патогенез) 

В основі синдрому диспепсії лежать різні види порушень гастродуоденальної моторики, а саме:

- послаблення моторики антрального відділу шлунку (гастропарез);

- шлункові дисритмії;

- розлади ритму шлункової перистальтики (тахігастрія, антральная фібриляція, брадигастрія);  

- порушення антрокардиальноЇ і антродуоденальноЇ координації;

- дуодено-гастральний рефлюкс;

- порушення акомодації шлунку (здатності проксимального відділу до розслаблення);

- підвищена чутливість рецепторного апарату стінок шлунку до розтягування (вісцелярна гіперчутливість);

- інфекція H. pylori у осіб без видимих морфологічних ознак гастриту (доведено, що H. pylori послабляє моторику шлунку, що відбувається за участю цитокінів - IL - 11, IL - 6, IL - 8, TNF - a).

Повернутись до змісту

 

 

Клінічна картина захворювання (симптоми і синдроми) 

Класифікація ФД

Типи ФД :

а) виразкоподібна диспепсія - в клінічній картині переважають болі в епігастрії, що виникають натщесерце і вночі і купіруються після їжі і антацидів;

б) дискинетична (дисмоторна) диспепсія: основні скарги - раннє насичення і почуття переповнювання в епігастрії після їжі, нудота, відчуття дискомфорту і здуття в епігастрії, що посилюється після їжі;

в) неспецифічна диспепсія - в клініці є присутніми симптоми виразкоподібного і дискинетичних варіантів диспепсії.

Симптоматика ФД відрізняється різноманітністю, неспецифічністю і тому не може служити надійним діагностичним критеріям. На переважно функціональний характер цих проявів вказує множинність скарг нерідко з емоційною забарвленістю.

Клініка включає загальні неврологічні прояви:

- Безсоння, мігрень, дратівливість, поганий настрій; а також спеціальні (гастритичні) прояви, які залежать від варіанту диспепсії.

Виразкоподібний варіант: періодичний біль в епігастрії помірної інтенсивності, як правило, без іррадіацій, виникає натщесерце (голодний біль), або вночі (нічний біль), купірується після їжі і / або антацидів.

Дисмоторний варіант: почуття раннього насичення, тяжкості, переповнювання, здуття в епігастрії; дискомфорт після їжі, нудота, рідко блювота, зниження апетиту.

Неспецифічний варіант: є присутніми різноманітні ознаки вище певних варіантів.

В одного хворого може бути поєднання різних варіантів ФД.

Згідно з Римськими діагностичними критеріями II для ФД характерні такі три ознаки: 

1) постійна або рецидивуюча диспепсія (біль або дискомфорт, локалізується в епігастрії по середній лінії), тривалість якої не менше 12 тижнів за останні 12 місяців (між загостреннями можуть бути "світлі" періоди);

2) брак доказів органічного захворювання, підтвердженого анамнезом, ендоскопічним дослідженням верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, УЗД органів черевної порожнини;

3) брак доказів, що диспепсія полегшується актом дефекації або пов'язана зі зміною частоти або форми випорожнення.

Вирішальне значення скарги мають при діагностиці особливих форм:

- При аерофагії - гучна відрижка повітрям, блювота, що легко виникає, без попередньої нудоти, а також часто виявляються ознаки нейровегетативної нестійкості;

- При звичайній блювоті: блювота може викликатися видом їжі, її запахом, навіть думкою про їжу, вона посилюється, як правило, при нервово-психічній напрузі.

Симптоми "тривоги", що виключають діагноз ФД

Скарги і анамнез

Фізікальні дослідження

Лабораторні показники

Немотивованна втрата ваги тіла

Лихоманка

Кров у випорожненнях, лейкоцитоз

Постійний абдомінальний больовой синдром

Чіткі ознаки органної позашлункової патології

Анемія, прискорююче СОЕ

Початок в старечому віці

 

Зміни в біохімії крові

Повернутись до змісту

 

 

Діагностика захворювання 

Дослідження секреторної і моторноевакуаторної функції шлунку не мають вирішального діагностичного значення.

Велике значення має рентгенологічне, манометричне і електрогаcтрографічне дослідження.

Ренгенологічне дослідження - порушення моторної функції може бути по гіпермоторному (гіпертонус шлунку, сегментуюча перистальтика, пілороспазм) або гіпомоторному типу (гипотонус шлунку, гастроптоз, дрябла перистальтика, уповільнена евакуація).

Дослідження дозволяє встановити занедбаність шлункового вмісту в стравоході і дуоденального вмісту в шлунку.

Манометрія - використовується переважно в наукових цілях.

Електрогастрографічний метод - полягає у вибірковому запису біопотенціалів шлунку (реєструються за допомогою електрогастрографа), з поверхні передньої черевної стінки. Але метод малоінформативний, оскільки результати нестабільні і недостатньо специфічні.

Розроблені нові нейрофізіологічні методи, що дозволяють документувати сприйняття больових відчуттів центральною нервовою системою:

- Електроенцефалографія при стимуляції ШКТ;

- Магнітоенцефалографія;

- Позитронна емісійна томографія;

- Функціональне магнітно-резонансне дослідження;

Лабораторні дослідження: 

Обов'язкові: загальний аналіз крові і сечі, глюкоза сироватки крові, копрограмма, аналіз випорожнення на приховану кров, за наявності показань - коагулограма, залізо сироватки крові.

Інструментальні і інші види діагностики:

Обов'язкові: рентгеноконтрастні скопія шлунку і 12-перстної кишки, відеоендоскопія шлунку і 12-перстної кишки (ФГДС), інтрагастральна рН-метрія шлунку, рН - метрія стравоходу, УЗД органів травлення, ЕКГ за наявності показань - хромоендоскопія шлунку, біопсія слизової оболонки шлунку, багатогодинний моніторинг рН стравоходу, визначення Helicobacter pilori, сцинтиграфія шлунку з радіоактивними ізотопами технецію і індію.

Консультації фахівців :

Обов'язкові: невропатолога, психотерапевта, голкорефлексотерапевта, фізіотерапевта, за наявності показань - психіатра.

Диференціальний діагноз ФД: 

- Виразкова хвороба, рак шлунку, хронічний гастрит, хронічний холецистит, хронічний панкреатит;

Остаточний діагноз встановлюється шляхом виключення інших захворювань.

Повернутись до змісту

 

 

Лікування захворювання 

Консервативне лікування 

Загальні принципи лікування ФД:

- Індивідуальний підхід до хворого з урахуванням виду диспепсії;

- Диференційоване призначення антацидів, блокаторів протонної помпи, Н2-блокаторів рецепторів, селективних мускариноподібних М1-рецепторів, прокінетиків, сукральфата, препаратів вісмуту, антибіотиків, метронідазолу та ін.

Міжнародним робочим комітетом з функціональних гастродуоденальних захворювань органів травлення (1994) також надані додаткові рекомендації по лікуванню хворих ФД:

1) проводити лікування плацебо, оскільки успіх плацебо спостерігається в 20-60% випадків;

2) симптоми, що виникають після їжі (переповнювання і раннє насичення, абдомінальний біль), можливо зменшити, якщо виключити з раціону гострі приправи, спеції і жирну їжу.

При рефлюксоподібній ФД перевагу слід віддавати блокаторам протонної помпи, поєднанню Н2-блокаторів і блокаторів протонної помпи і прокінетикам 2-го покоління (сульпирид - за наявності тривожно-депресивного синдрому).

1.      Схеми фармакотерапії: 

Перша: омепразол або лансопразол по 1 капс або пігулці 1 раз на добу всередину, або пантопразол або рабепразол або езомепразол або фамотидин по 1 пігулці 2 рази на добу всередину; також призначають диосмектит по 1 порошку 3 рази на добу всередину; також призначають амітриптилін 25 міліграм 2 рази на добу всередину або флувоксамін 50 - 100 міліграм одноразово увечері всередину.

Друга: метоклопрамід або домперідом (по 1 пігулці 3 рази на добу всередину; антацид, який всмоктується по 1 пігулці 3-4 рази на добу всередину; диметикон або семитикон по 40-80 міліграм 3-4 рази на добу всередину; ондасетрон 1 пігулка всередину.

Третя:  антихелікобактерна терапія 1 тиждень всередину, антациди, що містять алюміній по 1-2 станд. дозі 3-4 рази на добу через 40 хв. після їжі всередину.

Критерій ефективності лікування - симптоми хвороби відсутні або зменшилася їх інтенсивність.

Повернутись до змісту

 

 

 

До яких лікарів звертатися 

Терапевт

Гастроентеролог

Психотерапевт

Повернутись до змісту

 

 

Використана література

1. В.Г.Передерій, С.М.Ткач. Клінічні лекції з внутрішніх хвороб в 2-х томах. Київ, Манускрипт, 1998.

2. Ш.М.Ганджа, В.М.Коваленко, Н.М.Шуба та ін. Внутрішні хвороби. К.: Здоров”я,  2002. – 992 с.

3. Н.І.Швець, А.В.Підаєв, Т.М.Бенца та ін. Еталони практичних навиків з терапії. Київ, Главмеддрук, 2005, 540 с.

4. Н.И.Швец, А.В.Пидаев, Т.М.Бенца и др. Неотложные состояния в клинике внутренней медицины. Киев, 2006. – 752 стр.

5. Остапенко В.Г., Жмудиков Ф.М. Острые заболевания живота. – М: Беларусь, 1993. – 432 с.

6. Конден Р., Найхус Р. Клиническая хирургия, пер. с англ. – М., Практика, 1998. – 716 c.

7. Малая Л.Т., Хворостинка В.Н. Терапия: Рук-во для студентов и врачей-интернов.- Х.: Факт, 2001.- 1032 с.

8. Хворостінка В.М., Моїсеєнко Т.А., Журавльова Л.В. Факультетська терапія: Підручник-Х.:Факт, 2000,-888 с.

9. Захворювання органів травлення : Навчальний посібник у схемах і таблицях /За ред. В.М. Хворостінки.- Х.: Факт, 2001.-239 с.

10. Малая Л.Т., Хворостинка В.Н. Терапия. Заболевания органов діхания. Заболевания органов пищеварения. Заболевания почек. Иммунология. Аллергические заболевания. Системніе заболевания соединительной ткани. Заболевания системі крови: Руководство для врачей-интернов и студентов. – 2-е изд. , испр. и доп. –Харьков: Фолио, 2005.-879 с.

11. http://www.health-ua.org

Повернутись до змісту

 





Вверх